воскресенье, 2 апреля 2017 г.
четверг, 8 декабря 2016 г.
Ти ще не журналіст, а мрієш? Тоді ми йдемо до вас!
Журналістика
– чи не єдина професія, де на себе можна приміряти різні ролі, помандрувати чи
розвивати усебічно свій інтелект. Тат-так що саме це буде, залежить від сфери в
медіа, яку хоче опанувати людина. Журналістика багатогранна і як ніхто інший перетинається
з повсякденним життям. Тож звички, які здобуваються шляхом журналістської
діяльності, значно полегшать ваше життя. Пропоную розглянути, що це може бути.
По-перше, кожну інформацію потрібно перевіряти мінімум у трьох офіційних джерелах, аби бути достатньо впевненим у ній (у разі якихось проблем це будуть докази вашої правдивості).
По-друге, до кожного матеріалу потрібні коментарі експерта, який дасть свою професійну оцінку. Запитувати можна із найменшими подробицями, адже вам треба розуміти певне явище, щоб простими словами донести інформацію до широкого загалу. Таким чином ви і поспілкуєтесь із гарною людиною, і дізнаєтесь корисну інформацію, яка може знадобитись у подальшій професії чи просто у підтриманні розмови.
пятница, 15 июля 2016 г.
вторник, 5 июля 2016 г.
Чому українцям не подобається жити у своїй країні?
Від себе не втечеш
Для того щоб отримати відповідь на питання „Чому багатьом українцям здається, що лише за кордоном вони зможуть прожити довге і щасливе життя?” - потрібно заглибитись в наш внутрішній світ. Адже він створює проекцію того світу, в якому ми живемо.
У кожного з нас є свої недоліки і ми по-різному себе з ними ведемо. Хтось їх визнає перетворює на власні фішки або ж працює над ними і досягає успіху – як зробив це Діоген. Він виправив свою недолугу вимову і став одним з найкращих ораторів світу. Але є й інший тип повнедінки Людини Розумної, яка постійно чимось роздратована, її бісить чи розчаровує оточуючий світ своєю недосконалістю, лише тому що ця недосконалість живе в ній. Одна й та ж особа може обирати два типи поведінки. З першим однозначно жити легше, але як боротися з другим?
На репетиції в театрі мені розповіли в чому заключалась талановита акторська гра
Богдана Ступки і чому його всі так любили. Коли він бачив, що хтось на сцені „недотягує” свою роль – він грав за двох. Специфіку „талановитий актор” можна застосовувати і в повсякденному житті: не критикувати, а допомагати.
Ми формуємо наш менталітет, тому що є його складовою. І щоб досягти якісних змін свого оточення – варто починати з себе. З адекватної поведінки та здорового глузду – починає формуватися і відповідне суспільство, і відповідна влада.
Подорожуй, щоб повертатися
В більш юні роки багато моїх друзів мріяли жити в Діснейленді. Всі були впевнені, що казкове життя можливе лише там. Але ті хто відвідав цю місцину, знають які величезні черги треба пережити, щоб погойдатись на атракціонах, та й Дісней-замок з Дісней-героями з часом проведеним там вже не такий казковий. Сама поїздка туди звісно залишає багато вражень, і безліч фішок можна взяти й інвестувати звідти в своє 5-річне життя. Але жити там можна лише як працівник дитячого розважального центру. З одного боку немає нічого ідеального і від цієї думки можна страждати все своє життя. А з іншого: все що є - це вже ідеально. А чому б і ні? Адже ідеали, норми, правила придумав хтось такий самий як і ми, а люди впевнені, що вони можуть бути лише такими. І якщо забути про стереотипи – то все що ми любимо вже ідеальне і цим є що завгодно.
Можна насолоджуватись внутрішнім світом Маленького Пинца Екзюпері або ж знаходити ідеальний внутрішній світ в своєму холодильнику(кому що). Ідеальними вечорами мого дитинства були ті - де я могла послухати спецфічну поезію мого діда на риболовлі, а не проведені в оточенні пропіарених рекламою іграшок. „Меджік піллоу”, про яку розповів 7-річний житель Мічігану, теж ідеальна. Вона працює так: коли тобі страшно вночі – ти береш свою подушку і закриваєш нею очі, а коли прокидаєшся то вмикається день.А як мені подобався мій літній будинок на дереві, з якого можна було спостерігати з друзями за грін-румами украінського лісу. Ідеальне приходить тоді, коли ти на нього не чекаєш, тому що твій мозок позбавлений упережденого мислення. І ти як скульптор починаєш створювати свою статую з такої ж глини як і всі.
Автор: Оля Бовкун
вторник, 28 июня 2016 г.
пятница, 24 июня 2016 г.
Знайомства з великими
10 учасників. Оператори. Пошук хіппі-мандрівниці. Знаходження в бібліотеці серед 21 000 000 примірника. 6 цікавих людей з різними досвідами та захоплюючими історіями. Це все- єдиний квест-клас з travel-журналістики у Києві.
Саме 23 червня 2016 року розпочато цей довгоочікуваний захід у державній науково-технічній бібліотеці України (до речі, одна з найбільших в нашій країні).
Привітливий прийом організаторів, жарти від Наталі Костилевої та “європейські” місця в Україні - саме такими були перші хвилини квесту. Це був початок нашої подорожі за новими знаннями, враженнями та емоціями.
Євгеній Куксін- журналіст, що поділився секретами написання гарного матеріалу, користуванням правила “11 ідей” і багато іншого. І зазначив правдиву та надважливу річ ”Журналіст- це той, хто повинен розповідати простими словами складні теми”.
Жанна Сагал- вона, якраз, і була тою самою хіппі-мандрівницею Азією та Європою. Навіть не знаю, скільки часу ми слухали розповіді про дивовижні пригоди за кордоном цієї милої дівчини, історії про кохання та дитину, способи економних мандрівок та різні за забарвленням життєві лайфхаки. Все ж таки є одне “але”: хотілося слухати це більше-більше, з відкритим ротом від захоплення (так і було), та час- річ не резинова, тож відведені 1,5-2 години промайнули за одну мить.
Марина Тукало та Наталя Костилева- надзвичайно позитивні журналісти з великої літери, що розповіли, що таке “реаліті-шоу” і з чим його їдять,
дали підліткам змогу відчути себе, сидячими перед камерами за робочим процесом знімання програми( що виявилося не так легко, як здавалося). Та поділилися всіма плюсами вміння бути коммунікабельною людиною та реалії медійника.
Андрій- професіонал з teambuilding (створення команд). Саме ця людина змогла об’єднати всіх, та навчити танцювати за декілька хвилин. Крім цього, ми отримали задоволення від массажу та “літачка”, що зробили одніює своєю рукою та однією рукою свого товариша. Звучить дивно, але не зрозумієте, поки не спробуєте.
Як підсумок, можу сказати лише одне- ні на хвилину не пожалкувала, що пішла сюди. Адже за один день познаймилася з величезною кількістю приємних людей, отримала безцінний досвід від досвідчених людей та веселі враження від побаченого.
Виконала журналіст “Юн-пресу”
Юркевич Марія
Подписаться на:
Сообщения (Atom)


